Абстрагування – виділення в об'єкті основних значимих ознак і відхилення втоpинних, несуттєвих.
Аналіз – це спосіб наукового дослідження, за яким явище поділяється на складові, з метою вивчення окремих його частин.
Аналогова проблема (аналогічні способи вирішення) - характерна для групи практичних проблем. Поставлена проблема даного виду не завжди потребує нового способу вирішення (навіть за умови існування нових фактів).
Бесіда – метод отримання інформації шляхом безпосереднього спілкування дослідника з респондентом.
Бібліометрія – метод кількісного дослідження друко­ваних документів у вигляді матеріальних об’єктів або бібліографічних одиниць, а також замінників тих чи інших;
Валідність (англ. valid – дійсний, придатний) – це комплексна хаpактеpистика методу (методики), яка вказує на його придатність до використання (об’єктивність, діагностичну силу, репрезентативність, точність, надійність). 
Верифікація – це процедура емпіричної перевірки твердження на відповідність фактичному стану речей.
Вибір теми – перший, а тому визначальний етап дослідження. Тема повинна бути обрана свідомо, а інтерес, до теми, прагнення вирішити поставлене наукове завдання, повинні постійно супроводжувати дослідника
Вимірювання – це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру.
Гіпотеза – це науково обґрунтоване припущення, що висувається для пояснення якого-небудь процесу, яке після перевірки може виявитись дійсним або хибним.
Дедукція – це  спосіб наукового дослідження, при якому часткові положення виводяться із загальних.
Детермінізм – характеризується розвитком об’єктивної причинної зумовленості явищ;
Діагностична сила (роздільна здатність) – характеристика, яка вказує на здатність методу (методики) диференціювати досліджувані об’єкти за вимірюваною ознакою, тобто розподіляти їх як мінімум на три групи: з низьким рівнем вираженості ознаки, середнім ти високим. 
Діалектика – є фундаментальним науковим принципом дослідження бага­топланової і суперечної дійсності в усіх її проявах;
Діалектичний підхід - дає змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну супе­речність між сутністю і явищем, змістом і формою, об’єктив­ність в оцінюванні дійсності;
Дослідницька діяльність - особливий вид діяльності педагога, відмінної від дидактичної, виховної й наближеної до наукової за своїм складом, функціями та технологіями виконання.
Дослідно-експериментальна робота - поєднання пошуку найбільш ефективної педагогічної системи через дослідну роботу, розробку програми експерименту та її реалізацію.
Експеримент – апробація знання досліджуваних явищ в контрольованих або штучно створених умовах.
Експеримент – це комплексний метод дослідження, при якому відбувається активний вплив на досліджуване явище шляхом створення спеціальних умов (введення експериментальних факторів), що відповідають меті дослідника. 
Експертна оцінка - побудована на використанні професійного досвіду та інтуїції спеціалістів під час розв’язування аналітичних задач, особливо при прогнозуванні розвитку економічних ситуацій.
Емпіричне дослідження – це особливий вид практичної діяльності, що існує в середині науки. Така діяль­ність потребує наявності специфічних здібностей: мистецтво експе­риментатора, спостережливості польового дослідника, особистої контактності і такту психологів і соціологів, які займаються проведенням досліджень та ін.
Емпіричний етап- пов'язаний з отриманням та первинною обробкою початкового  фактичного матеріалу: емпіричних і наукових фактів.
Завдання дільності – це потреба, яка виникає за певних умов і може бути реалізована завдяки визначеній структурі діяльності;
Завершальна стадія науково-дослідного процесу – стадія узагальнення, апробації та реалізації результатів дослідження.
Закон – внутрішній суттєвий зв'язок явищ, що зумов­лює їх закономірний розвиток.
Засіб діяльності – об’єкт, що опосередковує вплив суб’єкта на предмет діяльності (те, що звичайно називають "знаряддям праці"), і стимули, що використовуються у пев­ному виді діяльності;
Ідея – це продукт людського мислення, форма відображення дійсності;
Ізоформізм  – характеризується відношенням об’єктів, що відбивають тотожність їх побудови;
Індукція -  це спосіб наукового дослідження, при якому по часткових фактах і явищах встановлюються загальні принципи і закони.
Інформетрія  – вивчає математичні, статистичні методи і моделі та їхнє використання для кількісного аналізу струк­тури і особливостей наукової інформації, закономірностей про­цесів наукової комунікації, включаючи виявлення самих цих закономірностей;
Концептуальність – це визначення змісту, суті, смислу того, про що йде мова.
Концепція – це система поглядів, система опису певного предмета або явища, стосовно його побудови, функціонування, що сприяє його розумінню, тлумаченню, вивченню головних ідей.
Мета  діяльності - зумовлена певною потребою, задоволення якої потребує певних дій;
Мета дослідження - це очікуваний кінцевий результат. Мета визначає стратегію і тактику дослідження, загальну його спрямованість і логіку.
Метод (гр. methodos) – спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя;
Методика  (гр. methodike) - сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи; вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів.
Методологія  (гр. methodos - спосіб, метод і logos - на­ука, знання) – вчення про правила мислення при створенні теорії науки, вчення про науковий метод пізнання й перетворення світу;
Моделювання  – метод наукового пізнання, сутність якого полягає у дослідженні моделі об'єкта пізнання на основі абстрактно-логічного мислення за принципами наочності, об'єктивності.
Надійність – характеристика яка вказує на здатність методу давати однакові результати при дослідженні однакових об’єктів у однакових умовах (забезпечувати відтворюваність результатів). 
Наука – це сфера людської діяльності, спрямована на ви­роблення нових знань про природу, суспільство і мислення.
Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явища (процесу) без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сукуп­ності зв'язків, на основі яких робиться висновок.
Наукова проблема - питання, що потребує наукового вирішення; завдання для пошуку невідомого; сукупність нових діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методикам у конкретній науці і потребують вирішення за допомогою наукових досліджень.
Наукове дослідження - діяльність, свідомо спрямована на отримання нового наукового продукту, що є оригінальним, неповторним, суспільно значущим; цілеспрямо­ване пізнання, результати якого виступають як система по­нять, законів і теорій.
Наукові положення - це виражені у вигляді чітких формулювань основні наукові ідеї, як прийняті за основу при виконанні дослідження, так і знову висунуті автором.
Науково-дослідний процес – це чітко організований комплекс дій, спря­мований на отримання нових знань, що розкривають суть процесів і явищ у природі і суспільстві, з метою використання їх у практичній діяльності людей.
Наукометрія  – є системою вивчення наукового, конструк­тивного знання за допомогою кількісних методів;
Об'єкт дослідження - це явище або процес, що породжує проблемну ситуацію і на що спрямований процес пізнання.
Опитування – це метод, який  полягає в тому, що інформацію збирають шляхом реєстра­ції показників, отриманих в результаті опитування людей.
Організаційна стадія науково-дослідного процесу – це ціла низка проце­дур, що виконуються на початковому етапі кожного наукового дослідження.
План - це "скелет" роботи, який компактно відображає, послідовність викладення матеріалу. Планом є складений у визначеному порядку перелік підрозділів (параграфів) та розширений перелік питань, які повинні бути висвітлені в кожному розділі.
План-проспект - є реферативним викладенням розміщених в логічному порядку питань, за якими надалі буде систематизуватися весь зібраний матеріал.
Поняття – це думка, відбита в узагальненій формі. Воно відбиває суттєві й необхідні ознаки предметів та явищ, а та­кож взаємозв'язки.
Порівняння – це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою встановлення подібності чи відмінності між ними, а також знаходження загального, притаманного, що може бути властивим двом або кільком об’єктам дослідження.
Предмет  діяльності – елементи навколишнього середовища, які має суб’єкт до початку своєї діяльності і які підлягають трансформації в продукт діяльності;
Предметом дослідження - є найбільш значущі властивості об'єкта, окремі його аспекти, сегменти чи взаємозв'язки, які підлягають вивченню.
Прикладні дослідження – спрямовані на визначення способів використан­ня законів природи для створення нових і вдосконалення існуючих спосо­бів і засобів людської діяльності.
Принцип – це правило, що виникло в результаті об'єктивно осмисленого досвіду.
Продукт  діяльності – те, що є результатом трансформації предмета в процесі діяльності;
Процедури  діяльності – технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту;
Процес наукового дослідження – це сукупність послідовних дій, спрямованих на досягнення поставленої мети і отримання намічених наукових результатів.
Рейтинг (англ. rating – оцінювати, визначати клас, розряд) – ступінь популярності якоїсь особи, організації, груди, їхньої діяльності, програм, планів, політики у певний час; виводять шляхом голосування, соціологічних опитувань, анкет, на основі чого визначається місце, яке вони посідають се­ред собі подібних.
Репрезентативність – характеристика, яка вказує на здатність методу (методики) розповсюджувати (переносити) результати, отримані при дослідженні частини об’єктів на всі об’єкти, що входять до даної групи.
Розробка – процес перетворення нової наукової та науково-технічної ін­формації у форму, придатну для впровадження в практику.
Синтез – мислене об'єднання частин в ціле з метою встановлення зв’язків між частинами.
Спостереження – це систематичне цілеспрямоване, спеціально організоване сприймання предметів і явищ об’єктивної дійсності, які виступають об’єктами дослідження.
Структура діяльності – включає предмет, засіб, процедури, умови, продукт діяльності.
Судження – думка, в якій за допомогою зв'язку понять стверджується або заперечується що-небудь. Судження про предмет або явище можна отримати або через безпосереднє спостереження будь-якого факту, або опосередковано – за допомогою умовиводу.
Тема - це намічений результат дослідження, що спрямований на вирішення конкретної проблеми.
Тема наукового дослідження - відображає проблему в її характерних рисах, і таким чином окреслює межі дослідження, конкретизуючи основний задум та створюючи передумови успіху роботи в цілому.
Теоретичний етап дослідження - пов'язаний з глибоким аналізом фактів, з проникненням в суть досліджуваних явищ, з пізнанням та формулюванням в якісній та кількісній формі законів, тобто з поясненням явищ.
Теоретичні методи дослідження - методи, мета яких полягає у встановленні закономірних зв’язків між явищами, формулюванні законів і закономірностей їх розвитку і на цій основі передбачені нових явищ. 
Узагальнення – це комплекс послідовних дій по зведенню конкретних одиничних фактів в єдине ціле з метою виявлення типових рис і закономірностей, притаманних досліджуваному явищу.
Умови діяльності – характеристика оточення суб’єкта в процесі діяльності, соціальні умови, просторові та часові чинники тощо;
Фоpмалізація – викладення знань у вигляді понять, суджень, гіпотез, теорій, законів. 
Фундаментальні дослідження – спрямовані на відкриття та вивчення но­вих явищ і законів природи, на створення нових принципів дослідження, їхньою метою є розширення наукового знання суспільства, встановлення того, що може бути використано в практичній діяльності людини.